top of page

СТОРІНКА ПСИХОЛОГА

IMG_3730.JPG
IMG_3731.JPG
IMG_3733.JPG
IMG_3735.JPG
IMG_3732.JPG
IMG_3734.JPG
IMG_3736.JPG

Цей текст більше для батьків, однак, якщо ви, діти, повернувшись додому, запропонуєте батькам ідею більш відвертих стосунків у сім’ї, – то буде важливий крок. Почніть розмову першими. Для батьків це стане знаком, що вони можуть з вами бути відвертими. Інколи дорослим необхідна підказка від вас. Отже, під час війни та в непростих життєвих ситуаціях, які вона провокує, у ставленні до підлітків психологи радять: Говорити і слухати, а головне – чути те, що дитина розповідає: про свої думки, почуття, сприйняття ситуації. Варто пояснити підлітку все, що відбувається, ураховуючи його вік і рівень знань. Дозволити емоціям бути. Психологи радять не приховувати від підлітка свої справжні почуття, бо він все одно здогадається про них і буде відчувати себе обдуреним. Тож тривожитись і плакати перед дитиною старшого віку абсолютно нормально. Проте, не варто робити це дуже часто, бо така поведінка може спровокувати депресію як у вас, так і в дитини. 

unnamed (1).jpg

Варто дозволити емоціям вивільнитися, а потім спробувати налагодити рутинне життя. Планувати майбутнє. Не бійтеся разом мріяти і планувати, що будете робити після війни. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують, а також додають впевненості в майбутньому. Обійматися. Тактильний контакт дуже важливий в умовах невизначеності й стресу, тож частіше обіймайте свою дитину та мрійте разом про те, що все буде добре. Можливо, після цієї інформації ви зможете підтримати себе, своїх друзів, своїх дітей.

Як навчитися

керувати

власними емоціями?

     Визначте негативні чинники, що призводять у Вас до виникнення надмірного емоційного напруження. За допомогою позитивного мислення спробуйте змінити своє ставлення до них.

     Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров'ї, освіті, праці, сім'ї; позитивному мисленні. Він гарантує високу емоційну стійкість.

     В  критичній ситуації зробіть паузу. Варто пам'ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від надмірних емоцій залежить від того, наскільки точно і вчасно Ви навчилися відчувати, що вступаєте в їх зону і втрачаєте самоконтроль.

     Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії важливо «взяти перерву» зусиллям волі перервати свої дії:

- зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин, замість того, щоб з роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);

-    порахувати до 10;

-    вийти з приміщення;

-    переміститися в іншу, віддалену частину приміщення.

Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, доцільно перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим, що дасть можливість зняти напругу:

-     перебрати свої ділові папери, полити квіти на підвіконні, заварити чай;

-    вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то...) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки й ін.);

-     підійти до вікна і подивитися на небо і дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;

-    звернути увагу на людей, що йдуть вулицею. Спробувати уявити, про що думають ці люди;

-     зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опусти долоні під холодну воду тощо.

Такі "перерви" потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія "зупинки себе" ввійшла у звичку.

      Відключайтесь від негативних ситуацій з використанням подиху.

Глибоко вдихніть і затримайте подих, наскільки можете. Про що думає людина, затримавши подих? Про пробле­ми на роботі, сімейні неприємності, фінансові ускладнення? Звичайно, не думає, і навіть не може думати, тому що в неї на це немає часу. Вона цілком поглинена бажанням відновити нормальний подих. Це бажання заслоняє всі проблеми повсякденності.

Таке перенастроювання розуму, викликане життєво важливою потребою, можна назвати "створенням кон­куруючої домінанти".

     Подих є життя. Затримуючи його, Ви позбавляєте організм потреби, у порівнянні з якою всі інші відходять на задній план і, хоч на мить, але втрачають свою актуаль­ність. Ця мить – Ваш виграш. Використовуйте його, щоб вийти з-під прямого впливу негативного чинника. Для цього з видихом розслабтеся і при черговому вдиху лед­ве відхиліться назад, підніміть підборіддя і злегка відкиньте голову.

  При виникненні надмірного емоційного напруження зануртеся в "тут і зараз", сконцентруйтеся на своєму по­диху. Почувайте тільки свій подих. Сядьте з випрямленою спиною і рахуйте свої подихи: "раз" при вдиху, "два" при видиху, "три" при новому вдиху, "чотири" при новому видиху і т.д. Продовжуйте рахунок тільки до "десяти", оскільки з великими числами рахунок подиху складний. І пройдіть два-три таких цикли.

    Акцентуйтеся на кожному рахунку. Віддавайте всю свою увагу саме "одному", саме "двом", саме "трьом" і т.д. Вкладайте себе в кожне число, слідкуйте за своїм вдихом, видихом, паузою. Зверніть увагу на ті пере­шкоди, що не дають Вам дихати в повну міру, і усуньте їх. У процесі подиху відчуйте ті зміни, що виникають у тілі під його впливом. Більше живіть сьогоденням, а не минулим і майбутнім.

     Намагайтеся завершувати ситуації. Вчіться відслідко­вувати незавершені ситуації. Якщо Ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число, для цього виконайте наступні чотири дії:

–  усвідомте, що виявилися заручником незавершеної ситуації, яка вимагає свого рішення і марно розтрачує Ваші сили;

–    прийміть рішення завершити її;

–    подумайте про те, що у Ваших силах і що залежить саме від Вас, виберіть кращу можливість і покладайтеся на себе;

–     запровадьте свій план у життя.

     Якщо з першого разу ситуація не завершиться, пошукайте ще один вихід, але не залишайте її незавершеною.

Як любити дітей, щоб

виховувати їх правильно?

 

     Батьки завжди люблять своїх дітей. Це аксіома. Але чи завжди ця любов сприяє розвитку позитивних якостей дитини? Чому діти часто сприймають дорослих (і, в першу чергу, батьків) негативно, не розуміють їх почуттів, їх справжнього ставлення?

     Як же потрібно любити своїх дітей, щоб не шкодити їх вихованню і створити умови для повноцінного розвитку особистості та її адаптації до життя?

     1.    Дитину потрібно приймати безумовно, такою як вона є, з притаманними їй як позитивними якостями, так і труднощами, недоліками. Батьки ніколи не повинні говорити маленькій         дитині: «Буду любити тебе, якщо будеш слухняним, чемним, почнеш добре навчатися, станеш відповідальним тощо». Дитина повинна бути впевнена у батьківській любові та підтримці.

     2.  Не слід порівнювати свою дитину з іншими. Краще порівняти з самою собою: «Вчора ти робив це краще, значить ти можеш повторити це сьогодні.», «В цьому півріччі ти почав краще писати, читати, малювати, завтра ти зробиш це ще краще», «Ти багато чому навчився за останній тиждень!»

    3.  У сімейному вихованні слід якомога менше спиратися на деструктивні почуття: провину, страх, сором. Відчуття провини пригнічує і є чинником постійного стресу, що негативно впливає на здоров’я дитини. Страх послаблює активність, а сором різко знижує самооцінку. Вдаватися до актуалізації таких почуттів можна лише в окремих випадках, пояснюючи дитині, чому треба соромитися певних вчинків, чого варто боятися, чому іноді люди відчувають себе винними і що потрібно змінити у власній поведінці, щоб стала більш прийнятною.

     4.  Заохочуючи дитину, слід пам’ятати, що методи позивного стимулювання повинні бути різноманітними. Це може бути і словесна похвала, і сюрприз у вигляді подарунка, квитків до дитячого театру, цирку, довгоочікувана подорож, екскурсія, спільна творча діяльність, і багато іншого.

     Не можна прив’язувати дитину до конкретного заохочення     (наприклад, регулярно давати гроші за успіхи у навчанні). Це може стати фактором невротизації особистості, особливо, коли заохочення перестане вдовольняти дитину.

  5.  У дитячому віці людина є емоційно вразливою і потребує підтримки і відчуття захищеності. Якщо батьки використовують покарання, дитині завжди потрібно пояснювати, чому той чи інший вчинок не схвалюється ними, до чого може привести така поведінка, чим вона може зашкодити.

   6.  Слід пам’ятати, що покарання не повинно викликати фізичного болю та страждань, воно повинно бути адекватним самому вчинку, а не матеріальній шкоді, ним заподіяній.

   7.  Покарання слід вчасно відміняти, якщо дитина виправилась або прагне до цього. Відміна певної заборони (гуляти на вулиці, гратися в улюблені ігри, спілкуватися з друзями) сприймається як акт батьківської любові. Дитина починає розуміти, що батьки використовували покарання в її  інтересах, щоб навчити її діяти та поводитися правильно.

Поради батькам щодо організації режиму дня дітей під час карантину

         У зв’язку з оголошенням у школах України карантину, діти залишаються вдома. Добре, якщо є бабусі або інші родичі, які можуть придивитись за дитиною. А якщо нема? Чим зайняти дітей, коли вони вдома самі?! 
        Сам у квартирі – мрія багатьох школярів, вони завжди знайдуть, чим зайнятися, окрім виконання уроків і домашніх обов’язків. Тут і телевізор, і комп’ютер, і планшет тощо. Найголовніше, коли дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин. Наступні рекомендації стануть у нагоді батькам учнів початкових класів, але буде доцільним провести бесіду з даних питань і серед учнів підліткового віку.

         1. Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами. Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що у всіх близьких є ключі від квартири. 

         2. Не можна по телефону незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а домашні  прийдуть тільки через годину. І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми.

         3. Не можна нічого кидати з балкона та з вікна. До вікон взагалі краще не підходити і не визирати на вулицю.

         4. Не можна гратися з електропобутовими приладами та газовою плитою. 
        5. Біля телефону повинен бути список потрібних номерів, щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати. І обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново дзвонити та кликати на допомогу. 
        Важливою також є батьківська увага. Розплануйте разом із дитиною її день. Зазначте час, коли вона має поїсти, коли зробити домашні завдання, скільки часу може грати в комп’ютерні ігри, і що саме потрібно обов’язково виконати по дому. Так ви зможете навчити дитину планувати свій час і цінувати порядок,який вона зробила самостійно. 

        

Для підтримання позитивного емоційного стану та змістовного наповнення дозвілля дітей шкільного віку батькам потрібно: 

  • дотримуватися встановленого режиму дня дитини; 

  • контролювати час відведений для шкільних занять (дітям 7-9-х класів – не менше 3 год.,а 10-11-х класів – не менше 4 год.); 

  • контролювати час перебування дитини біля комп’ютера та телевізора;

  • ціавитися кожного дня з ким і як дитина проводить своє дозвілля,обговорювати події та проблеми,які турбують дитину;

  • заняття творчістю. В інтернеті можна знайти майстер-класи з хенд-мейду: аплікації, вишивки, виготовлення ляльок-мотанок, декупаж, вироби з паперу, тканини, глини та інших матеріалів, виготовлення домашнього мила;

  • навчання. Не забувайте, що це карантин, а не канікули. Діти відстають від шкільної програми, а потім їм доведеться наздоганяти її. Тому не варто забувати про підручники та зошити;

  • читання книг. Домовтеся з дитиною, що за час карантину вона прочитає книгу, яку сама вибере.

         Десятиліття досліджень доводять: якщо дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь становленню особистості та допоможе адаптуватись до соціального оточення. Згідно з дослідженням Марті Россмана (почесного професора університету Міннесоти),якщо ви з раннього віку привчите свою дитину виконувати хатню роботу, вона почуватиметься самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною. 

     

  • стежити за станом свого взуття, мити його в разі необхідності, завжди ставити на місце; 

  • поливати квіти; 

  • піклуватися про домашнього улюбленця:, витирати лапи, міняти вміст лотків;

  • застеляти своє ліжко; 

  • мити посуд і розкладати його;накривати на стіл та протирати стіл після їжі. 

Та головне, НЕ ЗАБУВАЙТЕ основні правила поведінки під час карантину у зв’язку з епідемією грипу: 

  1. Намагатись менше ходити в гості, не відвідувати громадських місць та уникати великого скупчення людей. 

  2. Одягатись відповідно до погоди на вулиці та оберігати себе від переохолодження.

  3. Частіше провітрювати кімнату. 

  4. Завжди мити руки з милом. 

  5. Щоденно їсти свіжі овочі й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.

bottom of page